Історична довідка

У сільському господарстві другої половини XIX століття почали зароджуватися ознаки нового напрямку у сфері аграрних технологій. Такий підхід забезпечував підвищення продуктивності усього сільськогосподарського виробництва, зі скорочення при цьому затрат, що вело до збільшення економічної ефективності. Розвиток суспільства обумовив формування сільськогосподарських установ, які б здійснювали наукові дослідження з різних питань. Почали вони формуватися у XVIII столітті. Тому у 1830-1840-х роках в Західній Європі першими виникли сільськогосподарські дослідні станції.

В усіх губерніях Південної Росії, в тому числі й українських губерніях, пріоритетне значення надавалося землеробству. Серед сільськогосподарських культур, що вирощувалися в господарствах переважно великих землевласників (поміщиків), центральне місце займала пшениця. Її вирощуванням займалися практично усі господарства, і для цього відводилися значні площі.

В землеробстві нагальними постали питання: відпрацювання сівозмін, обробіток ґрунту, застосування різних форм добрив, чорного пару. Означені питання були програмними в роботі дослідних полів. В Україні у 1881-1886 роках функціонувало декілька дослідних полів, організованих Харківським Товариством сільського господарства за активним сприянням А. Є. Зайкевича. Першим, постійно діючим, було Полтавське дослідне поле, засноване у 1884 році, а далі – Харківське та Деребчинське (на Поділлі), які почали функціонувати з 1888 року.

Першою дослідною установою Південно-Західного краю стало Деребчинське дослідне поле барона А. А. Маса у Ямпільському повіті Подільської губернії, створене при Київському товаристві сільського господарства.

Ініціатором створення цього дослідного поля був професор Київського університету С. М. Богданов, а першим його директором – відомий агроном В. Г. Ротмістров.

На кінець XIX – початок XX ст. на території Подільської губернії уже була створена мережа господарств, які проводили роботи: селекційну та з вирощування насіння. Серед передових селекційних господарств Поділля виділявся Деребчинський маєток барона Аріста Арістовича Маса. Господарство займалось сільськогосподарською дослідною справою у різних напрямках. Там, зокрема, велось вирощування насіння цукрових буряків, а також вирощування інших сільськогосподарських культур, таких, як ячмінь та картопля.

Для потреб господарства у 1886 році було збудовано окрему селекційну лабораторію та спеціальні складські приміщення. В Деребчинському маєтку А. А. Маса також функціонувала сільськогосподарська дослідна станція з хімічною лабораторією, де проводились дослідження ґрунту та добрив.

Регулярно в маєтку проводилися виставки продукції, що вироблялась в господарстві. За досягнуті результати роботи підприємство неодноразово нагороджувалось призами на різноманітних сільськогосподарських: у 1892 та 1897 роках – Золотими медалями Київського товариства сільського господарства та сільськогосподарської промисловості; у 1895 р. – Золотою медаллю Імператорського Московського товариства сільського господарства; у 1901 р. – Почесною грамотою Подільського товариства сільського господарства та сільськогосподарської продукції.

Аналізуючи діяльність Деребчинського дослідного поля, як одного з перших в мережі дослідницьких формувань, необхідно відмітити його роль в становленні вітчизняних наукових установ і подальшому розвитку дослідної справи, що пов’язано з діяльністю В.Г. Ротмістрова, який працював там науковцем та директором поля. Наукові напрацювання колективу Дослідного поля оприлюднені В.Г. Ротмістровим в ряді публікацій.

Результати вивчення різних сортів вівса в дослідах на Деребчинському дослідному полі опубліковано ним у 1888 році в журналі “Земледелие”, Т.2. № 1, а матеріали дослідів з олійними культурами там же, 1889 рік, Т.2, № 21, 22, 23. Звіти про діяльність поля “Деребчинское опытное поле барона А.А. Маса” видано у 1889, 1893, 1894 роках.

Становлення дослідних полів пов’язане з історичними та економічними подіями минулих часів. У другій половині позаминулого століття почалося освоєння Південного Степу, що й обумовило розвиток сільського господарства, землеробства та тваринництва.

Освоєння південних степів, обумовило розвиток сільського господарства. Виникла необхідність створення землеробства степового варіанту. Це питання постало перед Товариством сільського господарства Південної Росії, яке знаходилось в Одесі та функціонувало з 1828 по 1920 рік. Ініціатива створення Імператорського Товариства сільського господарства Південної Росії належить Графу М.С.Воронцову (1828). Ще в другій половині 80-х років 19 століття у товариства виникла ідея створення Дослідної станції з дослідним полем. Питання про створення сільськогосподарської Дослідної станції на фермі Товариства постало у 1882 році та було обґрунтовано в доповіді Секретаря Товариства М.П. Боровського з погляду на історію діяльності та принципи функціонування дослідних станцій за кордоном.

У листопаді 1888 року Товариством створено особливу комісію (Рада та члени Товариства: С.Н. Сомов, П.Г. Меліков і П.А. Забаринський) для складання детального проекту організації Дослідного поля. Розроблення теоретичної частини проекту доручалося П.ГМелікову і А.Забаринському. Сухомлінов Н.Ф. взяв на себе відпрацювання статуту Дослідного поля та розроблення заходів для його здійснення.

В кінці 1889 року комісія (П.А.Забаринський) подала детальний проект програми роботи Дослідного поля, який обговорювався на декількох засіданнях товариства та в результаті цього внесено зміни до програми дослідів.

Комісія визнала за необхідне для збільшення коштів, з метою успішної та правильної побудови нової установи, залучити до участі уряд, земства Херсонської губернії та міста Одеси.

Пропозиції комісії на засіданні Товариства (9.03.1890 р.) були схвалені, а установи дали згоду: Херсонське губернське земство (21.10.1890 р.) – виділити щорічно допомогу в розмірі 2000 карб., Одеське повітове земство (13.08.1890 р.) – про видачу щорічно допомогу в розмірі 600 карбованців.

На засіданні 5 червня 1892 року Товариство погодилося з пропозицією Ради та постановило:

1. а) Виразити публічну подяку Міністру Державного майна за створення Дослідного поля в м. Одеса.

б) Погодитися з організацією Дослідного поля на засадах, що викладено в документі Департаменту землеробства і сільської промисловості від 12 травня 1892 року за №7181.

в) Звернутися з клопотанням до Міністра про видачу 1500 карбованців на рік для винагородження директора Дослідного поля.

2. Затвердити «Правила управління полем Імператорського товариства сільського господарства Південної Росії, а їх виконання покласти на Раду, до створення Комітету, та обрання завідуючого Дослідним полем.

3. Внести в наступному, згадані правила, до Статуту Товариства, як особливу 8-му главу, на підставі параграфа 104 Уставу Товариства.

У 1893 році було об’явлено про вибір кандидатури на посаду директора Дослідним полем та здійснено матеріали кандидатів на посаду.

На спільному засіданні Ради Імператорського Товариства сільського господарства Південної Росії та Комітету дослідного поля, 22 квітня 1894 року, директором дослідного поля обрано В.Г.Ротмістрова – директора Деребчинського дослідного поля. Воно було засновано в Подільській Губернії у 1888 році що в маєтку барона маса, як мережа дослідних полів , для постановки дослідів в південно-західному краї.

Одеське Міське Управління передало Товариству у безкоштовне і безстрокове користування 75 десятин міської землі для створення Дослідного поля.

Імператорське Товариство сільського господарства Південної Росії, зі свого боку,в користування Дослідного поля передало ферму площею 20 десятин (територія між Мельницькою та Балківською вулицями) прибутки від якої призначалися на підтримання Дослідного поля. Окрім того відведене ще існуюче на фермі житло та інші будівлі під приміщення адміністрації, утримання інвентарю та худоби.

До початку дослідів поле було детально вивчене в топографічному, ґрунтовому, геологічному і гідрогеологічному відношеннях С.В. Шусєвим під загальним керівництвом професора П.Ф.Баракова.

В основу організації Дослідного поля покладено наступні принципи:

Кожний дослід закладався в двократному повторенні;
Досліди з озимими ведуться на окремій ділянці, а з ярими – на іншій, тобто кожний дослід проводиться в чистому виді;
Для головних дослідів прийнято трипільну сівозміну;
Розмір ділянок визначено у 20х10 (200) та 20х5 (100) сажнів;
Обробіток ґрунту ведеться не тільки в межах ділянок, але і на площах поблизу поля.
Граничні стовпи ділянок установлено на відстані 4 аршин від межі ділянок;
Ширина доріг між групами ділянок установлена в4 сажні, а між окремими ділянками — в 3/4 аршина;
Бур’яни знищуються на площі усього Дослідного поля, за винятком ділянок де проводяться спостереження з цього питання.

Створене поле по своїй організації в деякій мірі відрізняється від усіх попередніх в Україні та є вдалим прототипом наступних дослідних установ. Такий варіант несе на собі частково відбиток організації американських станцій, хоча і у зміненому вигляді. Там вони створені у зв’язку з розширенням сільськогосподарської освіти та необхідності використання в практичній діяльності.

У відповідності з прийнятим в 1887 році законом Хетча федеральний уряд приступив до щорічного виділення штатам коштів для створення і підтримки сільськогосподарських дослідних станцій, проведення наукових досліджень в аграрній сфері. В тому ж році, на основі закону, було організовано 15 станцій, а в 1893 році їх нараховувалося уже 49.

Вони стали прообразом створення сільськогосподарської експериментальної бази в інших країнах світу.

Починаючи з 1897 року установлено штат Адміністрації Дослідного поля у складі: директора, помічника директора, економа, метеоролога – спостерігача метеорологічної станції одеського дослідного поля (К.Н. Верзілов), завідувача роботами на Одеському дослідному полі (Н.І. Сокольник). З 1899 року помічником директора став М. Г. Ротмістров – молодший брат Володимира Григоровича.

Однією з особливостей в діяльності Дослідного поля було розміщення дослідів на ділянках збільшеної площі, в повтореннях за розробленою схемою що давала можливість не тільки отримати результати з максимальною точністю, але й бути показовим демонстраційним полем для усіх, хто його відвідував.

Уже через два роки підготовки, Дослідне поле стало зразковим настільки, що ним захоплювались високоавторитетні, знані, фахівці в дослідній справі – професори Петровської сільськогосподарської Академії О.Г. Дояренко та В.В. Вінер.

Перший науковий звіт про роботу Дослідного поля зроблено і опубліковано у 1896 році. В цьому ж році створено додатково Дослідне поле на хуторі поблизу села Татарки ( зараз с. Прилиманське). На цьому полі ставилися досліди з декількома сортами ярої пшениці, вівса, ячменю, гороху, квасолі, кінських бобів, люпину, сочевиці, ріпаку ярого, суріпиці ярої, льону.

Імператорське товариство сільського господарства Південної Росії щорічно проводило ревізію діяльності Дослідного поля та заслуховувало звіт Ревізійної комісії на засіданні Товариства. На засіданні Імператорського Товариства сільського господарства Південної Росії з 4 червня 1904 року, член товариства В. А. Орлов, висловив думку, що Одеське дослідне поле із року в рік набуває все більшого значення. Наявність даних у директора Дослідного поля настільки достатня, що на їх підставі можна вже робити висновки для рільництва Півдня країни .

Шлях від Дослідного поля до Інституту сільського господарства Причорномор’я

Роки	Назва установи
1896-1921	Одеське Дослідне поле
1921-30.12.1922	Одеська Дослідна станція
1922-1929	Одеська обласна сільськогосподарська Дослідна станція
1929-1953	Одеська науково-дослідна станція рільництва
1953- 1956	Одеська овоче-картопляна станція
1956-1987	Одеська державна сільськогосподарська дослідна станція
1987-1996	Науково виробниче об’єднання (НВО) «Еліта»
1996-2003	Одеська державна сільськогосподарська станція
2003-2011	Інститут агропромислового виробництва
2011	Інститут сільського господарства Причорномор’я
2017	Одеська державна сільськогосподарська дослідна станція

З 1921 року Одеське Дослідне поле перейменовано в дослідну станцію, а з 14 лютого 1956 року за нею затверджено статус державної сільськогосподарської дослідної станції . У 2003 року Одеська державна сільськогосподарська дослідна станція перетворена в Одеський інститут Агропромислового виробництва Української академії аграрних наук, а у 2011 року перейменовано на Інститут сільського господарства Причорномор’я НААН України. У 2017 р. повернуто назва Одеська державна сільськогосподарська дослідна станція.